Міловщина долучилася до обласної Інтернет-акції «Обитель-героїв». Пам’ятаємо наших земляків, які брали участь в бойових діях Другої світової війни.

 

 

        Відомо, що історія  кожної людини розпочинається  з  дати  її народження.  Історія  Бабенко Єпіфана Олександровича розпочалася на початку ХХ століття. Він  народився у 1902 році в селі Зориківка. Його батьки були селяни, які мали декілька десятин землі.  Хлопчик мав змогу навчатися в церковно-приходській школі. Він закінчив 3 класи і на той час вважався «грамотним». У 1909 році у родині   народився  син  Павло.  Хоч  різниця  між   братам Єпіфаном  Олександровичем      була  7 років,   але   хлопчики  були дружніми, допомагали батькові по  господарству. 

        Із встановленням радянської влади  Єпіфан  разом з іншими молодими хлопцями пішов служити до лав Червоної Армії. Уже тут у нього проявилися організаційні здібності. Його призначили   командиром  взводу. У  важкий час Єпіфан Олександрович повернувся з лав Червоної Армії, одружився і разом із дружиною Ксенією Харитонівною пішов працювати до колгоспу. У них  народжуються дві доньки: Марія – 1922 року народження, Тетяна – 1928 року народження.

         З 1934 по 1941 роки   Єпіфан  Олександрович працював головою колгоспу  в селах Зориківки  і  Шелестівки. Спочатку його обрали головою колгоспу імені Петровського, а  пізніше  -  імені Свердлова.   Важко було  налагоджувати   діяльність. Та Єпіфан  Олександрович, не зважаючи на труднощі, зміг  згуртувати  навколо  себе однодумців, піклувався про збільшення  урожайності.  Для цього були придбані трактор і комбайн. З метою підвищення  культурного рівня селян   працювали школа і хата - читальня.

             Коли розпочалася Друга світова війна, багато молодих людей  пішли захищати рідну землю із сіл Міловського району.  Єпіфан Олександрович теж збирався на фронт. Із  спогадів   меншої  дочки  Тетяни: «Батькові декілька раз присилали повістки із воєнкомату, але кожного разу повертали його додому по броні. Ми тільки здогадувалися навіщо». Як з’ясувалося пізніше,   досвідчені люди потрібні були не тільки на передовій, а й глибоко в тилу  ворога.  Саме тому  Єпіфана Олександровича  залишили для роботи у підпіллі.

         З липня 1942 року по січень 1943 року на Міловщині  тривав період окупації.  Німці облаштували комендатуру в селі Зориківка, призначили старосту і почали  вербувати селян  на службу.

         Єпіфан Олександрович змушений був повернутися у рідне село. Він переховувався і водночас виконував завдання партії. Під час виконання одного із завдань його було викрито.  Вночі  він був  заарештований  і відправлений  у  селище Мілове.   Ксенія Харитонівна  носила  їжу,  одяг чоловікові.  Довгий  місяць  займалося  гестапо  арештантами,  їх  допитували і катували.  За свідченням очевидців,  арештантів  було вивезено десь під Міллерово і там розстріляно. Точного місця розстрілу Єпіфана Олександровича, на жаль, встановити не вдалося.

         Пам'ять про Єпіфана Олександровича завжди буде жити у серцях дітей, внуків, правнуків.

         Вічна пам’ять герою!

 

         Матеріали надані Зориківським сільським Будинком культури.