Прес-центр17 вересня 2020, 17:09

Міловський місцевий центр інформує: «Охорона персональних даних»; Домашне насильство.

Міловський місцевий центр інформує: «Охорона персональних даних»
Через низький рівень правової обізнаності громадяни часто ігнорують проблеми, пов’язані із захистом власних персональних даних. Пересічна людина як учасник інформаційних відносин, підписуючи різного роду документи, нерідко вимушена ставити себе у нерівні права, у порівнянні з іншою стороною, а подекуди потрапляє у своєрідну рабську залежність якогось «товариства», супермаркета, банка тощо. Продаючи за копійки конфіденційну інформацію, недосвідчена особа навіть не уявляє, ким і задля чого її персональні дані будуть використані.
До персональних даних можна віднести будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа, зокрема: прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, релігійні та світоглядні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи (за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану із здійсненням функцій держави або органу місцевого самоврядування) тощо. Вказаний перелік не є вичерпним.
Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може оброблятися в тому числі поширюватись тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про захист персональних даних» суб’єкт персональних даних має право:
— знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
— отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
— на доступ до своїх персональних даних;
— отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
— на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв’язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
— вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
— відкликати згоду на обробку персональних даних;
— знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
— на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
Активність користувачів соціальних мереж у формуванні баз персональних даних, незліченні факти шахрайства, організована злочинність надзвичайно загострили проблему правового захисту прав фізичних осіб. Нагальною стає проблема створення адекватної нинішнім економічним та соціально-правовим реаліям системи законодавства, що регулює захист персональних даних.
Таким чином, у випадку незаконної обробки персональних даних та втручання в особисте життя особи, суб’єкт персональних даних вправі звернутися до володільця та/або розпорядника персональних даних з вмотивованою вимогою:
— заборонити таку обробку;
— внести зміни до своїх персональних даних (у випадку їх недостовірності);
— вимагати їх видалення (знищення).
Якщо дана вимога суб’єкта персональних даних не буде виконана, така особа може оскаржити вказані дії чи бездіяльність володільця або ж розпорядника персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
Зокрема, надзвичайна суспільно-політична ситуація, що викликана воєнною агресією Росії, загрожує не лише життю окремих громадян України, але й нації загалом. У зв’язку з цим міжнародно-правові акти дозволяють запроваджувати тимчасові відступи від зобов’язань (дерогацію). Однак такі заходи мають бути врегульовані законодавством згідно з рекомендаціями Ради Європи «Основні напрямки захисту прав фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних в інформаційних супермагістралях» від 09.12.1997 р.
Отож, ми радимо вам уникати надмірної деталізації даних про себе у різноманітних анкетах, а також уважно ознайомлюватись з умовами використання даних клієнтів, які пропонують компанії та фірми.
Ви завжди маєте питати, з якою метою персональні дані будуть оброблятися, хто матиме доступ до них, яким чином передаються персональні дані, і, відповідно, все це має бути розписано на тому папірці, під яким ви ставите свою згоду на обробку персональних даних. Якщо цього немає, ви не можете бути убезпечені від того, що ці персональні дані завтра не будуть використані з ризиком для вашого життя і не будуть розповсюджені по Інтернету.
Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!
 
________________________________________________________
 
 
 
«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер визначення кола таких осіб розширено» - повідомляє Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
               Президент України підписав закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35) Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Тож ми розберемося, що це означає та яка тепер існує відповідальність за вчинення такого насильства.
Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять ще й  колишнього чоловіка/дружину, так звані «громадянські шлюби» (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі».
Що розуміти під економічним та психологічним насильством?
Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
«Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство».
15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди 
17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію,
Чи можуть за це посадити у в’язницю?
Так.
«Якщо раніше за домашнє насильство була виключно адміністративна відповідальність, то тепер вводиться кримінальна відповідальність окремим законом, який теж вже підписав президент.
За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.
Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.
«Позбавлення волі – це за систематичне вчинення насильства, за насильство щодо дітей, особливо малолітніх».
Отже, криміналізація ще не діє, але решта вже має застосовуватись на практиці, згідно із новим законом.
Хтось же має врешті кудись подітися зі спільного житла?
Згідно із законом, існує вимога про збільшення кількості притулків для постраждалих від домашнього насильства. Загалом вони існують в кожному регіоні Україні, але в деяких випадках це – притулки на базі громадських організацій.
А дитина може поскаржитися на насильство?
Так, цілком.
«За 2017 рік в поліцію надійшло понад 120 тисяч звернень, які стосуються домашнього насильства, і 1,5 тисячі з них – від дітей»,
Щодо дітей – вони тепер вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома.
До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні будуть повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство.
То виховання дитини ременем – це насильство?
Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження.
Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи.
«Якщо дитина маленька, то з нею має працювати психолог і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують вчити математику, вона вважає насильством»,
Правозахисні організації планують стежити за виконанням норм закону та ініціювати зміни в законодавстві у разі потреби.
Роз’яснення надав головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Сергій Бабанін.
 
Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!