Прес-центр22 cічня 2018, 18:01
У кожного народу свій шлях до своєї соборності
Сьогодні у Міловому до Дня соборності України відбулися музейні читання «Україна – наш спільний дім», під час яких директор районного краєзнавчого музею Галина Фетисова розповіла про довгий і тернистий шлях українців до омріяної свободи та єдності.
Так розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були захопленими, пограбованими, розрізненими і належали до різних держав:
У ХІІІ столітті – під владою Золотої Орди. І центром державності стали західні землі Галичина і Волинь.
У 14 столітті наші землі одна за одною потрапляли під владу литовських князів. Утворилося Велике князівство Литовське. Деякими землями володіли також Польща, Молдавія, Угорщина. У 1569 р. утворилася Річ Посполита. Більшість наших земель перейшла під владу Польщі. Почалася доба польського панування.
Але в 16 столітті за Дніпровськими порогами склалася особлива військово-територіальна організація українського козацтва – Запорозька Січ. Її не раз називали козацькою республікою. І саме на Січі в ході національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького особливо яскраво виявилася ідея соборності українських земель. Борці за незалежність відчували себе єдиним народом.
У 1775 р. царські війська зруйнували Січ та захопили Запорожжя. Так було покінчено р рештками самостійності нашого народу.
На початку ХІХ століття українські землі опинилися у складі 2-х імперій – Російської та Австрійської, які не вважали українців окремим народом.
Але не втратив прагнення до волі український народ, поділений кордонами двох імперій. 19 століття увійшло в історію України як період її національного відродження.
А початок ХХ століття став роками Української революції, в ході якої Четвертим Універсалом 22 січня 1918 р. було проголошено УНР самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.
Якими ж були ті перші десятиліття ХХ століття в Україні?
Восени 1918 року після перемоги революції в Австро-Угорщині, на уламках монархії утворилися незалежні буржуазні держави:Австрія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Югославія. Також внаслідок збройного повстання1 листопада 1918 р. утворилась ЗУНР. Відтоді між урядами УНР та ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.
Київ. День 22 січня 1919 року видався погідним та гарним, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9.00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння. Головні торжества проголошення злуки проходили на Софійські площі. При вході з вулиці Володимирської на Софійську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12 годині розпочалась урочиста церемонія проголошення Акту Злуки.
О12 год. над колонами пролунало "Слава", прогримів національний гімн, міністр закордонних справ ЗУНР Л.Цегельський оголосив грамоту – ухвалу Української Національної Ради, і передав її голові Директорії В.Винниченку. У відповідь Ф.Швець зачитав Універсал уряду УНР, в якому зазначалося: "Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) й Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які боролися та вмирали кращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка..."
Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад полковник Євген Коновалець.
Увечері 22 січня 1919 року Трудовий Конгрес майже одностайно ухвалив Універсал про злуку. ЗУНР перейменувалася в Західну область Української Народної Республіки. Державним гербом Соборної України став тризуб.
Об’єднавча акція 1919 р. залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу. Свідченням того стало перше офіційне святкування 20-річчя свята Соборності у Карпатській Україні (м. Хуст).
21 січня 1990 р. патріотичні сили організували «живий ланцюг» між східними та західними землями України, як запоруку існування єдиної, соборної України. До 3 млн. людей, узявшись за руки, створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.
День Соборності України – це усвідомлення того, що сила держави тільки в єдності. Тільки за цієї умови ми можемо претендувати на гідне місце України у світі. Кожен з нас щоденною особистою працею, в економічним зростанням держави, зміцненням національної безпеки, ототожненні кожного громадянина з єдиною українською історичною спільнотою, з її символами і цінностями повинен робити все можливе, аби міцніла наша держава, розвивався наш рідний край.