Прес-центр7 березня 2019, 11:03

«І оживе добра слава, слава України… Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!»

Тарас Григорович Шевченко... Великий Кобзар... Пророк української долі...
Людина з надприродними обдаруваннями, яка назавжди ввійшла в літопис світової культури.
Неймовірною правдивістю, влучними рядками поезій дихає вся творчість митця, який від самого народження був покликаний уславлювати свою Батьківщину й самою душею переживати з нею тяжкі часи:
Я так її, я так люблю мою Україну убогу,
що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
Нам дісталися у спадок рядки його поезій, картини і малюнки. І кожного разу, неначе вперше, ми відкриваємо для себе неймовірний світ шевченківського слова й пензля.
І сьогодні, 7 березня, напередодні 205-ї річниці від дня народження поета, у Міловому в Міловській гімназії відбулись традиційні Шевченківські читання. Міловчани вшанували пам’ять Великого Кобзаря читанням віршів.
Така традиція триває із дня перепоховання поета 22 травня 1861 року. Однак із 60-70-х років минулого століття приходити на такі читання було небезпечно: багатьох активістів було заарештовано. З набуттям Україною незалежності акцію було відновлено. 
         З привітальними словами до присутніх звернулися перший заступник голови райдержадміністрації Віталій Рукавіцин та заступник голови районної ради Олег Кашуба.
Із хвилюванням зачитували рядки з тарасових поезій міловські школярі. А директор Міловської гімназії Олексій Федаєв звернувся до присутніх з такими словами Кобзаря:
«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває, того Бог карає,
Того діти цураються, в хату не пускають», -
         Наприкінці заходу учасники читань поклали квіти до пам'ятника поету.
Золотими літерами в історію України увійшло ім’я Великого Кобзаря – Тараса Шевченка. Тож усі присутні в цей день мали можливість ще глибше пізнати шевченкову літературну спадщину, філософські думки, осягнути значимість Великого Кобзаря для сьогодення:
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля,
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.
(В.Симоненко)