Міловщина долучилася до обласної Інтернет-акції

«Обитель-героїв». Пам’ятаємо наших земляків, які брали

участь в бойових діях Другої світової війни.

 

Народився 28 березня 1915 року в селі Стрільцівка у звичайній, селянській сім`ї. У 1924 році  пішов до першого класу. Іван Карпович  у школі навчався добре. Після закінчення школи  заочно вступив до Луганського педагогічного інституту і відразу пішов працювати у Калмиківську школу вчителем. У лютому 1940 року був призваний на строкову службу рядовим 948 окремого батальйону зв`язку.                               Коли почалася Друга світова війна, батальйон прийняв участь у боях з німецькими загарбниками. У жовтні 1941 року Південно- Західний фронт призупинив наступ ворога в районі Донбасу. Армія держала оборону.

У травні 1943 року Івана Карповича направили на перепідготовку до Муромського  військового училища зв`язку. По закінченню присвоїли звання Гвардії лейтенант зв`язку. У лютому 1944 року був командирований на 3-й  Білоруський фронт під місто Вітебськ  у 74 стрілецьку дивізію  зв`язку командиром відділу. Війна була жорстокою, особливо запам`яталися ті дні. Ворог  був нещадним  і  «утюжив», зрівнюючи все живе і мертве. Іван Карпович згадував, що то було справжнє пекло…

У квітні 1945 році батальйон був направлений на схід, під границі Манжурії. Там з радістю і зустріли Перемогу.  Та повернутися додому І.К. Шевченко не вдалося, бо  почалася війна з Японією. Брав участь у боях в районі Харбіну, Цицикару. Після розгрому японської армії , радянські війська були виведені на Батьківщину. У вересні 1946 року за наказом Командуючого Забайкальським фронтом Іван Карпович був демобілізований в запас. Нагороджений медалями «За оборону Кавказу», «За Перемогу над Германією у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років», «За Перемогу над Японією», ювілейними медалями.

Після повернення додому відразу пішов працювати вчителем  української мови та літератури у Калмиківську восьмирічну школу. Створив сім`ю з колегою  Меланією  Степанівною.  Народили та виховали двох синів. Іван Карпович був прикладом для школярів. Діти поважали та пишалися своїм вчителем. Він був працьовитою, порядною людиною.У різні роки  працював  і у колгоспі, і директором школи. Педагогічний стаж І.К.Шевченко - 40 років. У 1975 році  пішов на заслужений відпочинок. Помер у 1978 році. Похований у селі Калмиківка.

 У 1981 році його дружина – Маланія Степанівна передала альбом зі спогадами фронтових доріг Івана Карповича Калмиківській школі, щоб цей альбом  про Шевченко Івана Карповича назавжди залишився в пам`яті своїх  односельців.

 

Матеріали надані Калмиківським сільським Будинком культури.